Ця історія трапилася з нашим односельцем Федором Василя Цилькового, в давноминулі часи, на самий Водохресний вечір. Повечерявши, як завжди, з усією сім'єю пісною їжею, Федор із своєю Анцькою готувались до Богоявління. Вони вирішили піти опівночі на Всеношне і тому не лягали спати. Перед тим, як іти до церкви, Федорові захотілося дуже пити води.
     Глянув у відро, а воно порожнє. Він взяв відро і попрямував до криниці під берегом. Ніч була дуже місячна. Підійшовши до криниці, він спочатку вирішив напитися води прямо з неї. Нахилився і став пити, та одразу здивувався: "Як так, у криниці не вода, а вино?". Такого він ще ніколи не замічав. Став далі пити – дійсно, вино, та ще й яке добре, точно таке, як у Сури Майлихової.
     Федір, недовго думаючи, зачерпнув відро вина з криниці і щосили побіг до хати. Ще з двору став гукати: "Анцьо, дай скоро друге відро, бо в нашій криниці не вода, а вино! Попробуй лиш!". Поки Федір брав друге відро, Анця зачерпнула горням і почала пити. "Ти, майже, п'яний!, – стала кричати на Федора. - Яке там вино, то чиста вода.". Але Федір нічого не чув, а щосили біг з другим відром до криниці. Швидко зачерпнув відро і знову до хати. По дорозі з радістю гадав собі: "От і буде чим погоститися на свята".
     Анця, ждучи його на порозі, знову каже йому: "Ти, дурню, яке там вино, то чиста вода.". Федір не вірив. Коли напився з кожного відра, то переконався, що там дійсно вода. Федорові стало жаль за вином і подумав собі: "Не міг я більше напитися з криниці, коли там було вино?”
     Якщо і тобі, читачу, таке трапиться, то пий одразу досхочу, бо вино знову стане водою.
      (Записано від Копинця Михайла Федоровича у 1993 р.)