|
|
|
Головна сторінка |
Художній салон |
Регіональний музей етнографії |
Вишивки |
Різьба Корнепластика |
Виставки |
 |
 |  |
ПІСНІ У ВИКОНАННІ АННИ ЛАЗОРКО - 1919 РОКУ НАРОДЖЕННЯ
Ця чудова жінка в своїй пам’яті зберегла для нас чимало пісень, які наші співали наші предки...Ось деякі пісні у її виконанні...
|
Народна пам’ять зберегла для нас чимало характерних прислів'їв і приповідок, якими наші предки користувалися в своєму житті.
Ці прислів’я і приповідки настільки ввійшли в життя наших предків, що найбільш характерні з них вплелися в їх розмовну мову.
Практика показує, що того співрозмовника, який частіше вживає в розмові дотепні приповідки та прислів'я, більше слухають, він, як правило, швидше заполонює слухачів.
Ці зразки приповідок і прислів’їв записано в 1993 році від шанувальниці народного фольклору Г. Ю. Копинець-Гаврилко
...далі
Як і прислів’я та приповідки, народ у своїй пам’яті зберіг і чимало прикмет на всі пори року.
Оскільки основним заняттям наших пращурів було сільське господарство, їхня трудова діяльність була
тісно пов’язана з природою, за природними прикметами вони змушені були добре орієнтуватися.
Вони навчилися помічати і передбачати явища природи заздалегідь і набутий досвід передавали своїм
нащадкам. Наведемо найбільш характерні народні прикмети, що стосуються різних пір року.
...далі
Вона народилася 10 березня 1921 року в с. Буштино в простій селянській сім”ї Юри Гаврилкового.
Краса довколишньої природи з її чистими і швидкоплинними річками - Тисою і Тереблею, з навколишніми горами різко контрастувала з
важкими умовами тодішнього життя. Великою розрадою була пісня, до якої дівчина прилучилася з дитинства.
Більше всього Ганна любила народні пісні, які переймала від свого батька. Бувало, копають всією сім’єю на полі,
а мала Аанцька все надоїдає батькові:
“Няньку, ану заспівайте мені співанку “Та не за ото я співаю”.
Не встигне цю проспівати, як дівча каже: “Ану ще проспівайте “Пуд дубиною". Далі просить: “Айбо, няньку, ще'сте ми не співали:
“Куйім ішов'им у катуне”. Так із дня на день збиралося у її пам’яті все більше і більше пісень, легенд оповідей.
Все, що бачила і чула закарбувала в напричуд феноменальній пам’яті. Як вона стверджувала, їй досить було один раз почути якусь пісню,
казку, легенду чи приповідку, щоб могла все те відтворити через десятки років.
Зараз, на жаль, Г. Ю.Копинець не є з нами - вона померла у 2009 році, коли їй було майже 90 років. Але вона до самого кінця пам'ятала
понад 200 пісень, біля 150 казок та легенд, багато-багато народних прислів’їв та приказок.
Та давайте познайомимось з її, хоч і неповною, спадщиною.
...далі
У церковній хрониці, що велася в Місяцеслові, розповідається, що наші предки спочатку жили недалеко від Хустського замку і належали тамтешньому панові. Довкруж замку розкинулись споконвічні землі слов’ян-русинів. Тут жили русини, споріднені мовою, звичаями, укладом життя. Ці люди часто терпіли від різних пограбувань і знущань під час частих нашесть азіатських племен та від власних панів-феодалів. Вони накладали на них непосильні податки, які не кожен селянин зміг сплатити. А тому їх господарства поступово переходили до феодала. Через це окремі з них, більш сміливі, змушені були втікати від пана і поселитися в іншому місті, гадаючи, що там їм буде краще... ...далі
Одразу ж після смерті Бущі активно взявся виконувати повноваження провідника молодий побратим Тоні Якобець. Він намагався продовжувати справи, розпочаті його попередником і втілювати в життя його передсмертний заповіт. З кожним днем... ...далі
Було це ще тоді, коли на наші краї наскакували зграї монголо-татар (песиголовцями їх називали). Жила в нашому селі молодиця Марічка-Бесаганя зі своїм чоловіком Іваном. Вони дуже любились. Марічка була ... ...далі
Одразу після приходу перших поселенців громада не мала своєї церкви. Тому вона молилася або просто неба, або в одній із хат. І тільки через рік після поселення на новому місці, з ініціативи ... ...далі
Гордилися бущане своєю новою церквою і ніколи не проминали нагоди прийти до неї помолитись і скласти Всевишньому подяку за всі дари, що він посилає своєю щедрою рукою. Бо вони ... ...далі
Довго буштинці сумували, після того, як песиголовці заживо спалили в церкві десятьох сельчан, не чути було ні дзвонів, ні церковного співу. Через тиждень смутку ... ...далі
Багато говорилося в сільських легендах про песиголовців, які не один і не два рази грабували наше Буштино, ще тоді, коли воно було розташоване над Тисищем в урочищі Долина. В той час жила ... ...далі
"Ця історія дійшла до нас іще з часів, коли наше село знаходилось в урочищі Долина, – каже Копинець-Гаврилко Г.Ю. – Її розказав мені нянько, коли я ще ходила до народної школи".... ...далі
Було це ще тоді, коли наше село лежало в урочищі Долина. Тоді татари великою ордою напали на наш край, .... ...далі
Було це давно, ще тоді, коли село знаходилось в урочищі Долина. На цей час Буштино вже доволі розрослось. І люди все більше і більше стали говорити про поступове переселення в .... ...далі
Коли помирав батько Юлинки Білої, то заповідав, щоби правив селом її чоловік Іван Петришин Цильо Білий вирішив, що його зять буде достойним .... ...далі
Сталася ця історія ще в ті часи, коли буштинці проживали в старому селі, на Долині. Жила собі тут одна жінка із своєю малою дочкою Анцькою, бо рано .... ...далі
Було це давно-предавно, ще коли наші предки переходили з Долини на Горб. Однієї літньої ночі, десь коло півночі, через наше село гнався на своєму коні славний опришок Мараморощини Пинтя. Він .... ...далі
Було це ще тоді, коли наше село лише починало переходити з Долини на Горб, - розповідає буштинська довгожителька Ганна Копинець-Гаврилко. – Тоді священиком у селі був отець Сирафим. Він був .... ...далі
Жив собі у селі бідний легінь - Цильо Маріки-Івана-Білого. Бог обдарував його красов і силов. Родичі любили його, бо радо помагав їм коло хижі і на полю. В неділю або в сято, бувало, як .... ...далі
Ця подія відбувалася ще тоді, коли наше село лежало на Долині. Священиком тоді був Димитрій. Його жінка-попадя Єлена любила роздавати колачики жебракам, які випікала ...далі
Розповідають старі люди, що давно в селі були газди, які мали свою телекову гадюку, з якою жили в мирі і яка інколи навіть оберігала їх газдівство. Одним із таких був невеличкий газдюк Щефан Ільків із своєю жінкою Іляною. Не дуже велося ...далі
Жив собі колись у селі добрий газда Микула Петришин із жінкою Марікою. Проходили роки, а діточок Бог так і не посилав їм. Вже і постарілися вони. Одного разу і каже Микула до своєї Маріки: “Може ...далі
У Микулы Петришиного довго не было діти, а потому, у пузні їх годы, Бог дав їм сына, якого назвали Іванком. Родичі дуже тішилися своїм синочком. Коли Іванко пудрус, то став дуже послушным і постоянно помагав старинькым родичам на господарстві. Родичі і не замітили, як їх сыночок став дорослым і дуже файным лігіньом. Всі сільські дівкы ...далі
Було це давним-давно. Вродлива і слухняна дочка Анці Цилькової Фійка була дуже роботящою і завжди допомогала мамі на господарстві. То води принесе з криниці, що була в кінці їх городу під самим берегом, то дров занесе, то підмете хату. Одного разу, пізнього ...далі
Було це дуже давно. Жив у селі бідний чоловік, звали його Микула Цилі Петришиної. І була в Микули дуже роботяща жінка – Маріка Петри Білого. Сім'я у них була досить велика – аж п'ятеро діточок і старенький Марічин батько. Та Микула ...далі
Ця історія трапилася з нашим односельцем Федором Василя Цилькового, в давноминулі часи, на самий Водохресний вечір. Повечерявши, я к завжди, з усією сім'єю пісною їжею, Федор із своєю Анцькою готувались до Богоявління. Вони вирішили ...далі
Давно то було, як у селі жила дуже недобра, заздрісна жінка Іляна. Вона пересварилася з усіма близькими і далекими сусідами. Якось під час чергової сварки вона побила стареньку сусідку-бабку так, що та знепритомніла і упала на землю. Отямившись, старенька прокляла ...далі
Ця подія відбулася в селі під час першої світової війни. Майже всіх чоловіків забрали у австрійську армію, вдома залишились одні жінки з дітьми, діди та каліки. Важко було обходитися ...далі
Сталася ця трагедія в селі ще перед першою світовою війною. Поланька Івана Петри Цилькового була майже май файною дівкою на селі і всі легіні закохувалися в неї. Але вона більше за всіх любила ...далі
Після того, як турки в 1661 році спалили на Долині церкву, буштинці вирішили побудувати нову на Горбі, там, де заповідав своїм побратимам Іван Буща. Буштинцям дуже подобалась церква в селі Салдобоші, тому заповзялися таку саму, а, можливо, ще кращу збудувати ...далі
Жив колись у селі один добрий ґазда, трудився він зі своєю жінкою в поті лиця. Але довго Бог не давав їм діточок. І от нарешті народився в них син, якому дали ім'я Щефанко (Степан). Батьки ...далі
Було це під час першої світової війни, в 1915-му році, якраз у два тижні по Водощах. Анця Пинтьова разом з Петром Микуловим рішили піти записати огласки на свадьбу до ...далі
Найбільш запеклим прихильником католицизму поміж своїми попередниками був Уйгелі. Протягом понад двадцяти років, перебуваючи в чині священика села, він послідовно і настирливо ...далі
Було це під час війни, в 1941 році. Прийшовши в неділю із вечірні, Іван Полагіїн сказав своїй жінці Маріці, щоб вона напарувала йому в тайстру дарабу сала, хліба та одну цибулину, бо завтра зранку думає іти в Тячів вибрати ...далі
Ця історія трапилася 1934 року, – розказує І. В. Лях. – Якось, одного літнього дня, після Святої Неділі, домовились два буштинці - Іван Лукач та Василь Лях - мій батько, що вони з своїми підводами ...далі
Був 1918 гуд, як трафилася сися причта. Молодый Цильо М. нидавно уженився та взяв собі із Теребла дуже файну жону Маріку. Жили собі они мирно, у згоді, на горбі коло Фленты. Та Цильови дуже ...далі
Петро Полагіїн закинув на плечі петечину і пішов шукати свою корову Сернаю., яка не повернулася з чередою з поля. Обійшов усі пасовиська й обі Чиряті - Становленицю і Кугутови, а від корови й сліду ніде немає. Вже пізно ...далі
( Бувальщина-легенда)
Прибувши на нове місце проживання, наші предки, як вірники кожного села того часу,
прикрасили своє село з обох його кінців дубовими хрестами.
Через кілька років вони вирішили на сході села: при самій головній на той час дорозі поставити кам'яний хрест, щоби він був дороговказом кожному вірникові, який проходив мимо.
Минали роки, десятиліття
...далі