"Виставки"

ІІ Всеукраїнський фестиваль музеїв України "Музеї в поліетнічному світі"

     З 16 по 23 вересня 2008 року в м.Дніпропетровську у приміщенні Історичного музею ім.Д.І.Яворницького проходив ІІ Всеукраїнський фестиваль музеїв України "Музеї в поліетнічному світі". Участь у фестивалі прийняли 106 музеїв з усіх областей України. Закарпатську область на Фестивалі представляли три музеї:
- Закарпатський обласний краєзнавчий музей (Ужгород)
- Закарпатський обласний художній музей імені Й.Бокшая (Ужгород)
- Регіональний музей етнографії сіл пониззя р. Теребля (с. Буштино, Тячівський район).
     Завданням фестивалю було визначення тенденцій розвитку та напрямків удосконалення музейної справи в Україні й світі та ролі музеїв у відродженні й збереженні народних традицій, фольклору, етнографічної спадщини України; залучення уваги громадськості, жителів регіону до діяльності музеїв, збереження історико-культурної, етнографічної спадщини нації; виховання патріотизму, національної гідності, поваги до віковічних культурних традицій українського народу і національних меншин, що населяють Україну.
     Мета фестивалю - сприяти подальшому розвитку музейної справи, відродженню народних традицій і соціалізації музеїв у розмаїтому поліетнічному світі сьогодення, створенню моделі музею третього тисячоліття шляхом визначення прогресивних тенденцій та напрямків удосконалення галузі через проведення соціологічних досліджень, використання комп’ютерних технологій, узагальнення досвіду фахівців та його поєднання з зацікавленнями та запитами суспільства.
     Другий всеукраїнський музейний фестиваль проходив на конкурсній основі. Оцінювалися представлені на Конкурси роботи Експертною радою фестивалю. "Регіональний музей етнографії" прийняв участь у конкурсі музейних міні-експозицій на тему: “Міжетнічні зв’язки і паралелі в народній культурі”. В експозиції музею були представлені жіночі і чоловічі костюми, рушники, скатерті, головні убори, прикраси селян Тереблянської долини початку ХХ століття, фотографії, проспекти, наукові статті, відео та аудіо матеріали. Біля стенду "Регіонального музею етнографії" з Буштина завжди було людно. Вже першого дня, одразу після завершення оформлення експозиції, кореспонденти Дніпропетровського державного обласного телебачення взяли інтерв'ю у Володимира і Наталії Топеха, яке показали в той же день у регіональних новинах.
      Біля стендів музею завмирали не тільки музейники, а й всі відвідувачі. «Такою колекцією не всі державні музеї можуть похвалитись» - заздрісно зітхала директор Самбірського історико-етнографічного музею «Бойківщина» Роксолана Данчин. Тривалою була бесіда з директором "Українського центру народної творчості "Музей Гончара" Петром Гончаром, який відзначив етнографічну і наукову значимість колекції "Музею етнографії". Змістовним були зустрічі з викладачами і студентами Дніпропетровського державного університету, учнями навчальних закладів, співробітниками і директорами музеїв, що були представлені на Фестивалі. Зацікавленість колекцією була обумовлена тим, що одяг наших селян, який виставлявся в експозиції, своїм кроєм і узорами зовсім не похожий на так званий "традиційний" одяг українців. Білі чоловічі весільні костюми – сорочки і вишиті гаті, білі жіночі буденні свити, святкові сорочки-довгані незвичного для центральної України крою і оздоблення – все це цікавило відвідувачів і викликало подив. Фахівці музейної справи більш цікавились документами, що описували кожен експонат, його так званий "паспорт", в якому була фотографія, детальний опис, дата і місце придбання, рік виготовлення тощо. Вони визнавали, що оформлення колекції зроблено на високому фаховому рівні.
     Багато дискусій виникало з приводу наукових статей, статей про діяльність музею, які були представлені в експозиції. Але найбільше здивування викликало те, що "Регіональний музей" з Буштина не був державною установою, а тому і не мав фінансової підтримки з боку районного або обласного відділу культури.
     На третій день Фестивалю була презентація експозиції, яку приймала експертна рада Фестивалю. За 5 хвилин треба було розповісти і про представлену експозицію, і про діяльність музею, і про плани розвитку музею на майбутнє. Рада оцінювала і самі експонати, і їх стан і рівень фахового оформлення і представлення, і відгуки відвідувачів.
     В останній день роботи Фестивалю відбулося нагородження учасників. "Регіональний музей етнографії" отримав "Диплом лауреата ІІ Всеукраїнського Фестивалю музеїв України", який є заслуженою оцінкою багаторічної діяльності Володимира і Наталії Топеха на ниві відродження народних традицій Тячівщини і збереження батьківської спадщини, пропагування народного мистецтва і творчості..

ІІІ Всеукраїнський фестиваль музеїв України «Музеї України у всесвітньому культурному просторі»

     Фестиваль проходив з 14 по 19 вересня 2011 року на базі Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.Яворницького, що став останніми роками постійним місцем зустрічей українських музейників. Цього разу до міста на Дніпрі приїхало більше 250 учасників, які представляли 106 музеїв, історико-культурних заповідників, виставкових фірм і спеціалізованих видань, що свідчить про зростання популярності цього культурного форуму. Його робота будувалася за трьома основними напрямами. По-перше, учасникам фестивалю був запропонований конкурс «Мистецтво музейної експозиції», у межах якого демонструвалися міні-виставки «Раритети в експозиційному національному музейному просторі» і «Структура повсякденності в музеї». По-друге, проводився конкурс музейних видань. І, нарешті, конкурс «Впровадження музейних програм, акцій, заходів (промоушн)», що відображає уміння музеїв донести свої напрацювання до відвідувачів.
     Разом із відомими національними заповідниками і експонатами на кшталт Пересопницького євангелія на фестивалі були представлені скромні експозиції регіональних музеїв з усіх куточків України. Велику увагу багатьох дніпропетровців привернув "Регіональний музей етнографії сіл понизззя річки Теребля" із Закарпатської області (до речі, наш музей був єдиний, що представляв Закарпаття на фестивалі).

      В нашій експозиції був представлений автентичний жіночий, дитячій і чоловічий одяг трьох поколінь однієї Буштинської родини, ткані вироби — скатерті і рушники, а також макет дитячої колиски, що її використовували при роботі в полі. Наша експозиція була цікава тим, що відвідувачі могли познайомитися не тільки з автентичним одягом, доторкнутись до нього, а й подивитись фотографії 30-х років ХХ століття, на яких були зображені реальні люди в цьому одязі.      З лівого боку експозиції стоїть манекен , одягнутий у чоловічий одяг, справа – у жіночій.

А на стенді висить фотографія цієї сімейної пари у тому ж самому одязі ("дідо" і "баба"). Справа і зліва на стенді представлений одяг жінки (старшої доньки) і дівчини (молодшої доньки), там же їхні фотографії. А в центрі одяг хлопчика і дівчинки – онуків (і також є фото!).

В центрі експозиції на двох "коликах" закріплена "верета" (покривало), в якій, як у гамаку, лежить "дитинка" (лялька-мотанка з конопляних ниток і в конопляному одязі). За нею на стенді фотографія, де видно жінок на полі і таку саму "верету" з дитиною. Такий підхід до оформлення експозиції ніби переніс відвідувачів у часі у давнину, у селянську родину Закарпаття. Крім того, відвідувачі могли ознайомитися з "паспортом" кожного експонату, де була фотографія, детальний опис із зазначенням місця і дати його виготовлення, прізвище майстра.      Оцінювало представлені міні-виставки компетентне журі з провідних фахівців музейної справи з різних наукових і музейних закладів України. За 6 хвилин необхідно було представити свою експозицію, тобто розповісти не тільки про виставлені експонати і тему виставки, а і про напрями діяльності музею в цілому. З цим завданням ми справились. Більш того, особливе враження на членів журі справило те, що ми, пенсіонери, за власні кошти при допомозі наших дітей зібрали таку колекцію і приїхали на фестиваль за власний рахунок (тобто за рахунок кредиту, що нам надав банк)."
     Підсумком роботи фестивалю було нагородження переможців. Їх було багато, серед них були і провідні музеї України, і музейні видання, і окремі працівники музейної справи.
     Наш музей також отримав нагороду - нам вручили "Диплом переможця" у конкурсі "За впровадження музейних програм, акцій, заходів" (промоушен) (спеціальна нагорода).